1. Словник української мови в 11 томах

небажання

НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь.

Річ тут не йде про бажання чи небажання (Еллан, II, 1958, 115);

Ох, і сікли ж його, справді, не раз — не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам! (Крот., Сини.., 1948, 44);

Фанатиків Сокорина не любив за їхню упертість і небажання глянути на життя зрячими очима (Кочура, Родина.., 1962, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небажання — небажа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. небажання — [неибажан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. небажання — -я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. небажання — НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь. Річ тут не йде про бажання чи небажання (В. Еллан-Блакитний); Ох, і сікли ж його, справді, не раз – не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам! (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. небажання — НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість). Словник синонімів української мови