небайдужий
НЕБАЙДУ́ЖИЙ, а, е. Який виявляє деякий інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небудь.
Невже правда те, про що мені натякнула якось тітка Христя, ніби Андрій Семенович небайдужий до моєї матері? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 160);
Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи потроху малював (Гончар, Тронка, 1963, 293);
// Не позбавлений цікавості до кого-, чого-небудь.
Павло Іванович розгладив бороду, крадькома окинув себе небайдужим поглядом. Його, очевидно, щось непокоїло (Мушк., Чорний хліб, 1960, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- небайдужий — небайду́жий прикметник Орфографічний словник української мови
- небайдужий — -а, -е. Який виявляє деякий інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небудь. || Не позбавлений цікавості до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- небайдужий — НЕБАЙДУ́ЖИЙ, а, е. Який виявляє інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небуд, цікавиться кимсь, чимсь. Невже правда те, про що мені натякнула якось тітка Христя, ніби Андрій Семенович небайдужий до моєї матері? (І. Словник української мови у 20 томах