1. Словник української мови в 11 томах

небокрай

НЕБОКРА́Й, ю, ч.

1. Частина неба над лінією горизонту; обрій.

За темним лісом червоною загравою спалахнув небокрай (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63);

Уже сонце до небокраю хилиться (С. Ол., З книги життя, 1968, 101).

2. поет. Те саме, що не́бо 1.

Гірські вершини білі Підводяться й черкають небокрай (Мур., Повість.., 1948, 45);

Зоря зійшла на небокраї, сіяє тихо з висоти… (Гонч., Вибр., 1959, 356);

Сонце пливло по небокраю, ховаючись за непривітні, сірі хмари (Хижняк, Тамара, 1959, 26);

*Образно. Микола їде на Алтай, Як член одної з експедицій, Що розширяють небокрай, Неначе перелітні птиці (Рильський, Поеми, 1957, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небокрай — небокра́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. небокрай — Небосхил, ОБРІЙ, крайнебо; (намет неба) небесний намет, НЕБО. Словник синонімів Караванського
  3. небокрай — див. обрій Словник синонімів Вусика
  4. небокрай — -ю, ч. 1》 Частина неба над лінією горизонту; обрій. 2》 поет. Те саме, що небо 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небокрай — НЕБОКРА́Й, ю, ч. 1. Частина неба над лінією горизонту; обрій. За темним лісом червоною загравою спалахнув небокрай (Д. Ткач); Уже сонце до небокраю хилиться (С. Олійник). 2. поет. Те саме, що не́бо... Словник української мови у 20 томах
  6. небокрай — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Словник синонімів української мови