1. Словник української мови в 11 томах

невгаваючий

НЕВГАВА́ЮЧИЙ, а, е. Який не припиняється, не умовкає.

Заклопотане війною місто вирувало своїм невгаваючим життям (Ле, Мої листи, 1945, 164);

Бачить вона ясно і зримо повиті прозорим серпанком гори, чує, як внизу шумить невгаваюче море (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невгаваючий — невгава́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невгаваючий — -а, -е. Який не припиняється, не умовкає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невгаваючий — НЕВГАВА́ЮЧИЙ, а, е. Який не припиняється, не вмовкає і т. ін. Невиспані, голодні, як собаки після довгих ловів, почували [офіцери] в душі злість і злобу до світлійшого [князя], проклинали його невгаваючу енергію (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. невгаваючий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови