1. Словник української мови в 11 томах

невдивовижу

НЕВДИВОВИ́ЖУ, присудк. сл. Бути звичайним, не дивувати.

Невдивовижу, що попи багаті, — вони готові й кожух з людей зідрати (Укр.. присл.., 1955, 23);

Матушці було невдивовижу, що о. Артемій так раптово забажав побігти на вокзал (Н.-Лев., IV, 1956; 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невдивовижу — невдивови́жу присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невдивовижу — присудк. сл. Бути звичайним, не дивувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невдивовижу — НЕВДИВОВИ́ЖУ, безос. пред. Звичайно, не дивно. Матушці було невдивовижу, що о. Артемій так раптово забажав побігти на вокзал нібито без усякого діла (І. Нечуй-Левицький); Це нам невдивовижу: на кого тільки не гнівається і кому тільки не заздрить дядько Володимир? (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах