невигубний
НЕВИГУ́БНИЙ, а, е. Який не зникає, не піддається винищенню.
Повітря в Римі було пропахчене чадом від американських машин і танків, але камені вічного міста, здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30);
Народжене великим почуттям, великим прагненням, горінням, слово це [Т. Шевченка] і понині несе в собі невигубний, вогонь і клекіт поетової душі (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невигубний — невигу́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- невигубний — -а, -е. Який не зникає, не піддається винищенню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невигубний — НЕВИГУ́БНИЙ, а, е. Який не зникає, не піддається знищенню. Мистецтво – це невигубний слід людства, його злети, його верхогір'я, на яких панує дух перемоги над смертю, дух незнищенності (О. Гончар); Повітря в Римі було пропахчене чадом від .. Словник української мови у 20 томах
- невигубний — НЕВИГУ́БНИЙ (який не зникає, не піддається винищенню), НЕЗНИЩЕ́ННИЙ книжн., НЕВИКОРІ́ННИЙ рідше, НЕВИКОРЕНИ́МИЙ рідше, НЕЗГУ́БНИЙ рідко. Ісса мовчки дивилася на нього, в її великих очах був докір і невигубний ляк (П. Словник синонімів української мови