1. Словник української мови в 11 томах

невинно

НЕВИ́ННО.

1. Присл. до неви́нний 1, 3.

Я бачу — з жил невинна кров тече (Л. Укр., IV, 1954, 114);

— Карай мене, Романе. Мій злочин.. Тебе міг невинно занапастити (Шиян, Баланда, 1957, 112);

Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно.., від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху в усій компанії (Фр., VI, 1951, 142).

2. діал. Несправедливо; без причини.

Її жаль гризе, що він невинно гнівається (Коб., III, 1956, 338).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невинно — неви́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невинно — 1》 Присл. до невинний 1), 3). 2》 діал. Несправедливо; без причини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невинно — НЕВИ́ННО. 1. Присл. до неви́нний 1, 3. Хто вбив [орендаря], той утік, а його з Яцком взято невинно (М. Грушевський); – Карай мене, Романе. Мій злочин .. Тебе міг невинно занапастити (А. Шиян); Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно.. Словник української мови у 20 томах
  4. невинно — Неви́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. невинно — Невинно нар. Невинно. Словник української мови Грінченка