1. Словник української мови в 11 томах

невиправданий

НЕВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необгрунтований.

Солоха, здавалось, і справді загубила ритм роботи. В її руках почала з’являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (Донч., IV, 1957, 256);

Окремі мізансцени [п’єси] здаються штучними, нарочитими, невиправданими (Мист., 1, 1959, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невиправданий — неви́правданий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невиправданий — (крок) необґрунтований, невмотивований; (- втрати) зайвий, непотрібний. Словник синонімів Караванського
  3. невиправданий — -а, -е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необґрунтований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невиправданий — НЕВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необґрунтований. Солоха, здавалось, і справді загубила ритм роботи. В її руках почала з'являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (О. Словник української мови у 20 томах
  5. невиправданий — БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Словник синонімів української мови