1. Словник української мови в 11 томах

невміч

НЕВМІ́Ч, присудк. сл., діал. Не під силу; несила.

Більше невміч Було хлопцям мовчать. І відразу Злинув гул голосів молодих… (Бичко, Вогнище, 1959, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невміч — невмі́ч прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. невміч — присудк. сл., діал. Не під силу; несила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невміч — НЕВМІ́Ч, безос. пред., діал. Не під силу; несила. А як настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою похопливою роботою, то їй стало невміч (Панас Мирний); Такий уже природний “невійськовий”, Що розрізнить йому невміч Погонів капітана і майора (В. Бичко). Словник української мови у 20 томах