1. Словник української мови в 11 томах

невістчин

НЕВІ́СТЧИН, а, е. Прикм. до неві́стка 1; належний невістці.

Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє… (Мирний, IV, 1955, 61);

При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече (Дім., І будуть люди, 1964, 305).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невістчин — неві́стчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невістчин — -а, -е. Прикм. до невістка 1); належний невістці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невістчин — НЕВІ́СТЧИН, а, е. 1. Прикм. до неві́стка 1. Де не були які знахарки – оббігала [Горпина], де хто чого не казав – робила, та все дарма: не пособляє ніщо, не відведе ніхто невістчиних чарів од Никона (Л. Яновська). 2. Належний невістці. Словник української мови у 20 томах
  4. невістчин — Неві́стчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. невістчин — Невістчин, -на, -не Невѣсткинъ. Не невістка, так невістчина плахта. Ном. № 2820. Словник української мови Грінченка