1. Словник української мови в 11 томах

недбайло

НЕДБА́ЙЛО, а, с., розм. Те саме, що недбайли́вець.

— Ой, боже мій з цим недбайлом! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (Н.-Лев., II, 1956, 324);

— Тільки б не попався який-небудь недбайло з запасом байдужості в сто тисяч кінських сил, такий, оком не моргнувши, зведе нанівець твою роботу (Гончар, Тронка, 1963, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недбайло — недба́йло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. недбайло — див. ледачий; недбайливий Словник синонімів Вусика
  3. недбайло — -а, с., розм. Те саме, що недбайливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недбайло — НЕДБА́ЙЛО, а, ч., розм. Те саме, що недбайли́вець. – Ой, боже мій з цим недбайлом! – крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (І. Нечуй-Левицький); – Тільки б не попався який-небудь недбайло з запасом байдужості в сто тисяч кінських сил, такий... Словник української мови у 20 томах
  5. недбайло — НЕДБА́ЙЛО розм. (той, хто без старання, ретельності ставиться до чого-небудь), НЕДБАЙЛИ́ВЕЦЬ рідше, НЕДБА́ХА розм.; НЕХЛЮ́Й зневажл. (недбала, незібрана людина). — Тільки б не попався який-небудь недбайло, .. Словник синонімів української мови