недитячий
НЕДИТЯ́ЧИЙ, а, е. Не властивий дитині.
Хлопчик з недитячою силою вчепився за матір (Донч., VI, 1957, 324);
Я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання (Жур., Вечір.., 1958, 373).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недитячий — недитя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- недитячий — -а, -е. Не властивий дитині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недитячий — НЕДИТЯ́ЧИЙ, а, е. Не властивий, не притаманний дитині. Хлопчик з недитячою силою вчепився за матір (О. Донченко); Я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання (С. Журахович). Словник української мови у 20 томах