1. Словник української мови в 11 томах

недозволенний

НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна дозволити, схвалити, який заслуговує на осуд; недопустимий.

Треба, щоб це було недозволенною річчю — хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (Кундзич, Діези.., 1956, 46);

Розуміла [Вутанька], що відбувається щось недозволенне, і все ж не поспішала покласти цьому край (Гончар, II, 1959, 172);

// Якого не можна допустити; неможливий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недозволенний — недозволе́нний прикметник неприпустимий Орфографічний словник української мови
  2. недозволенний — див. НЕПРИПУСТИМИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. недозволенний — -а, -е. Якого не можна дозволити, схвалити, який заслуговує на осуд; недопустимий. || Якого не можна допустити; неможливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недозволенний — НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна дозволити, схвалити, який заслуговує на осуд; недопустимий. Треба, щоб це було недозволенною річчю – хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Словник української мови у 20 томах
  5. недозволенний — НЕПРИПУСТИ́МИЙ (якого не можна дозволити, з яким неможливо примиритися), НЕДОПУСТИ́МИЙ рідше, НЕДОЗВОЛЕ́ННИЙ підсил.; НЕПРИЙНЯ́ТНИ́Й (який не може бути прийнятий, з яким неможливо примиритися); НЕТЕРПИ́МИЙ (якого неможливо терпіти)... Словник синонімів української мови
  6. недозволенний — Недозво́ленний, -на, -не (що не можна дозволити) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)