недопал
НЕДО́ПА́Л, у, ч., техн.
1. Неповне чи недостатнє випалювання чого-небудь.
Випалювачі прагнуть, щоб сирець перетворився в цеглу без перепалу чи недопалу (Колг. Укр., 2, 1958, 8);
Від температури і способу випалення [гончарних виробів] залежить вигляд глазурі: недопал дає матовість поливи (Гуцульська кераміка, 1956, 39).
2. Неповне згоряння чи спалювання чого-небудь.
Тепло в топці втрачається внаслідок механічного недопалу палива (Довідник сільс. будівельника, 1956, 391).
3. Що-небудь не до кінця випалене, спалене.
Якщо ж випалювана маса вапняку складається з неоднорідних кусків, то утворюватиметься не тільки недопал, а й перепал (Таємн. вапна, 1957, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недопал — недо́па́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- недопал — -у, ч., тех. 1》 Неповне чи недостатнє випалювання чого-небудь. 2》 Неповне згоряння чи спалювання чого-небудь. 3》 Що-небудь не до кінця випалене, спалене. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недопал — НЕДО́ПА́Л, у, ч., техн. 1. Неповне чи недостатнє випалювання чого-небудь. Випалювачі прагнуть, щоб сирець перетворився в цеглу без перепалу чи недопалу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- недопал — Недо́пал, -лу м. Нехорошо обожженный кирпичъ. Словник української мови Грінченка