недоторка
НЕДОТО́РКА, и, ч. і ж., розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін.
[О л і м п і а д а: ] Інший такий недоторка, що й слова йому упоперек не скажи… (Кроп., III, 1959, 321);
[Мар’яна:] Не по душі мені, що ти до мене бридкі заміри завше маєш. [Михайло:] Ой, яка сердита! Недоторка! (К.-Карий, І, 1960, 204);
// Сором’язлива, скромна, боязлива людина.
[Гнат:] Вона така недоторка: раньше [раніше] всіх додому йде і все соромиться чогось. [Дем’ян:] Тим вона й недоторка така, що тебе любить (К.-Карий, І, 1960, 268).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недоторка — недото́рка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- недоторка — Недотика, д. маця. Словник синонімів Караванського
- недоторка — -и, ч. і ж., розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін. || Сором'язлива, скромна, боязлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недоторка — НЕДОТО́РКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін. [Олімпіада:] Інший такий недоторка, що й слова йому упоперек не скажи... (М. Словник української мови у 20 томах
- недоторка — НЕДОТО́РКА розм. (про вразливу, образливу людину), НЕДОТИ́КА розм., МІМО́ЗА розм. рідше. Юрко вважає Ваню Дорошука недоторкою і татовим синком (О. Донченко); — Старша (сестра), тепер пані графиня, та була вроджена пані, горда, недотика, остра на слово (І. Франко). Словник синонімів української мови