1. Словник української мови в 11 томах

недочувати

НЕДОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НЕДОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. тільки недок., неперех. Погано чути, бути глухуватим.

— Добрий день вам, отче! — сказала [пані] голосно, знаючи, що о. Нестор троха [трохи] недочуває (Фр., VII, 1951, 36);

— Ти що, недочувати вже на старості літ почав? (Смолич, Мир.., 1958, 65).

2. перех. і без додатка. Погано чути сказане, не чути всього.

Роман і зараз недочув дівочого слова (Стельмах, Хліб.., 1959, 480);

Рипнули двері, увійшла Антоніна. — Місто якесь забрали, та недочула (Довж., І, 1958, 330).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недочувати — недочува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. недочувати — -аю, -аєш, недок., недочути, -ую, -уєш, док. 1》 тільки недок., неперех.Погано чути, бути глухуватим. 2》 перех. і без додатка. Погано чути сказане, не чути всього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недочувати — НЕДОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НЕДОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. тільки недок., без дод. Погано чути, бути глухуватим. – Добрий день вам, отче! – сказала [пані] голосно, знаючи, що о. Нестор троха [трохи] недочуває (І. Словник української мови у 20 томах
  4. недочувати — Недочува́ти, -ва́ю, -ва́єш (тро́хи) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)