незаперечливий
НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення.
Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов’язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (Тич., III, 1957, 375).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незаперечливий — незапере́чливий прикметник Орфографічний словник української мови
- незаперечливий — -а, -е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незаперечливий — НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Якого не можна заперечити, який не допускає ніякого сумніву, заперечення. Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов'язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
- незаперечливий — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Словник синонімів української мови