1. Словник української мови в 11 томах

незглибимий

НЕЗГЛИБИ́МИЙ, а, е. Який не має меж; якого важко або неможливо вичерпати; дуже великий, безмежний, безмірний; невичерпний.

Пригадували [ми з Василем] собі безконечність просторів, Чорногори вершини і глухий шум одвічних незглибимих лісів гуцульських… (Хотк., II, 1966, 326);

В дожовтневій літературі українській М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць.. На таке місце заслужив він.. через незглибимий гуманізм глибокий (Тич., III, 1957, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незглибимий — Незмірний, бездонний [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. незглибимий — незглиби́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. незглибимий — див. глибокий Словник синонімів Вусика
  4. незглибимий — -а, -е. Який не має меж; якого важко або неможливо вичерпати; дуже великий, безмежний, безмірний; невичерпний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. незглибимий — НЕЗГЛИБИ́МИЙ, а, е. уроч. Який не має меж; якого важко або неможливо вичерпати; дуже великий, безмежний, безмірний; невичерпний. Пригадували [ми з Василем] собі безконечність просторів... Словник української мови у 20 томах
  6. незглибимий — НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (про наявність чого-небудь десь — дуже великий щодо кількості; перен. про фізичні або духовні сили, можливості тощо — якому немає меж), БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕВИЧЕ́РПНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗГЛИБИ́МИЙ, ШИРО́КИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ... Словник синонімів української мови