1. Словник української мови в 11 томах

незрушний

НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий.

Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (Гжицький, Опришки, 1962, 116);

// рідко. Який не може рухатися (про людину).

На постелі Чоловік лежить її незрушний (Перв., Слов. балади, 1946, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрушний — незру́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незрушний — див. нерухомий Словник синонімів Вусика
  3. незрушний — -а, -е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий. || рідко. Який не може рухатися (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. незрушний — НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е. Який залишається на тому самому місці, не рухається; нерухомий. Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (В. Гжицький); // рідко. Який не може рухатися (про людину). На постелі Чоловік лежить її незрушний (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  5. незрушний — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил. Словник синонімів української мови