1. Словник української мови в 11 томах

некмітливий

НЕКМІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий.

— Ех, ти… м’яко назвати тебе — некмітливий! — сказав машиніст Крукові з докором (Козл., Ю. Крук, 1957, 480).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. некмітливий — некмітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. некмітливий — див. нетямущий Словник синонімів Вусика
  3. некмітливий — -а, -е. Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. некмітливий — НЕКМІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий. – Ех, ти... м'яко назвати тебе – некмітливий! – сказав машиніст Крукові з докором (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  5. некмітливий — НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм. Словник синонімів української мови