1. Словник української мови в 11 томах

немовчний

НЕМО́ВЧНИЙ, а, е. Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно.

Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Смолич, Світанок.., 1953, 634);

Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (Рильський, III, 1961, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. немовчний — немо́вчний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. немовчний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. немовчний — -а, -е. Який не замовкає, не вщухає, який звучить безперервно, постійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. немовчний — НЕМО́ВЧНИЙ, а, е. Який звучить безперервно, постійно, який не замовкає, не вщухає, безугавний. Немовчна канонада гула, наче грім у тропічну зливу (Ю. Смолич); Гомін вулиць многооких, Як плеск немовчної води, І ратних подвигів високих Та болю смертного сліди (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  5. немовчний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови