неміцний
НЕМІЦНИ́Й, а́, е́.
1. Якого легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати і т. ін.; позбавлений міцності.
Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (Фр., VI, 1951, 157);
Шкіра зайців тоненька і неміцна, але густе ніжне хутро їх являє собою цінний продукт (Наука.., 1, 1955, 21).
2. Недостатньо сильний, здоровий (про людину, здоров’я і т. ін.); слабий.
Сон хоч зміг неміцну стареньку, та спокою їй не дав (Вовчок, І, 1955, 360);
Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб’ється на твоїх і без того неміцних нервах (Л. Укр., V, 1956, 322);
Здоров’я моє доволі неміцне, от ледве-ледве пишу до Вас кілька слів (Коцюб., III, 1956, 456).
3. перен. Якого легко можна порушити; нестійкий.
Перемога буржуазії [про Тимчасовий уряд] виявилася неміцною і нетривкою (Ком. Укр., 12, 1966, 55).
4. Невеликий силою вияву (про мороз, сон і т. ін.).
5. Який діє не сильно (про горілку, тютюн і т. ін.).
Значення в інших словниках
- неміцний — неміцни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- неміцний — див. слабий Словник синонімів Вусика
- неміцний — -а, -е. 1》 Якого легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати і т. ін.; позбавлений міцності. 2》 Недостатньо сильний, здоровий (про людину, здоров'я і т. ін.); слабий. 3》 перен. Якого легко можна порушити; нестійкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неміцний — НЕМІЦНИ́Й, а́, е́. 1. Якого легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати і т. ін.; позбавлений міцності. Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (І. Словник української мови у 20 томах
- неміцний — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ... Словник синонімів української мови