1. Словник української мови в 11 томах

неохочий

НЕОХО́ЧИЙ, а, е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось.

То був звичайний офіцер-стройовик, незвичний і неохочий до поліцейської служби (Смолич, V, 1959, 612);

Лише коли-не-коли виходив [Дмитро] на гулянки, був невеселий, неохочий до розмов (Стельмах, II, 1962, 403).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неохочий — неохо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неохочий — -а, -е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неохочий — НЕОХО́ЧИЙ, а, е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось. То був звичайний офіцер-стройовик, незвичний і неохочий до поліцейської служби (Ю. Смолич); Лише коли-не-коли виходив [Дмитро] на гулянки, був невеселий, неохочий до розмов (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах