1. Словник української мови в 11 томах

нерухомий

НЕРУХО́МИЙ¹, а, е.

1. Який не рухається, залишається в одному й тому ж положенні.

Скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр., III, 1952, 597);

Пішов Артем. А мати стояла на місці нерухома, дивлячись синові вслід (Головко, II, 1957, 425);

Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (Стельмах, І, 1962, 274).

2. перен. Який не змінює свого виразу (про погляд, обличчя і т. ін.).

— І мені стало чогось страшно, найбільше, коли я завважив усміх на твоїх устах, нерухомий, мертвий усміх (Л. Укр., III, 1952, 684);

Цілими днями політрук мовчав. Його широке суворе обличчя було нерухоме (Гончар, III, 1959, 176);

Федір, блідий, похмурий і розгублений, дивився на Солода нерухомими очима (Руд., Вітер.., 1958, 24).

3. розм., рідко. Те саме, що нерухли́вий.

Мій Кирило — золото не чумак! Такі брови високі, чорні. Все люльку курив; хмурий, наче думає на турка йти; а нерухомий, як справді з золота викований! (Вовчок, І, 1955, 60).

НЕРУХО́МИЙ², а, е. Який складається із земельної ділянки, будівель і т. ін.

Зоставили [брати] Харитонові, як найменшому в сім’ї, по народному звичаю на Україні, усе нерухоме добро і господарство (Н.-Лев., III, 1956. 12).

Нерухо́ме майно́ — земельна ділянка, будівлі і т. ін., належні кому-небудь.

— У мене є нерухоме майно, і суддя мене негайно звільнить, — не здавався Одіо (Кулик, Записки консула, 1958, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерухомий — нерухо́мий 1 прикметник який не рухається; незворушний; нерухливий нерухо́мий 2 прикметник про будівлі, земельну ділянки Орфографічний словник української мови
  2. нерухомий — Не|по|рушний, о. мов колода, зст. недвижний; (погляд) скляний; Р. нерухливий; пр. НЕРУХОМО, (сидіти) каменем, колодою і п. ф. від нерухомий. Словник синонімів Караванського
  3. нерухомий — Недвижний, недієвий, недіючий, нездвижний, незрушний, непорушний, нерушний, статичний Словник синонімів Вусика
  4. нерухомий — [неирухомией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. нерухомий — I -а, -е. 1》 Який не рухається, залишається в тому самому положенні. Нерухомі вклади — вклади, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції. 2》 перен. Який не змінює свого виразу (про погляд, обличчя і т. ін.). 3》 розм., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нерухомий — НЕРУХО́МИЙ, а, е. 1. Який не рухається, залишається в одному й тому ж положенні. Скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря (Леся Українка); Пішов Артем. Словник української мови у 20 томах
  7. нерухомий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. нерухомий — Нерухо́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. нерухомий — Нерухомий, -а, -е Неподвижный, недвижимый. Над водою сидить нерухомо сивий дід на камені, а там стоять нерухомі дівчата. К. Ор. Обомліла й заніміла, нерухома стала. К. МБ. III. 253. нерухо́ме добро́, майно. Недвижимое имущество. Словник української мови Грінченка