1. Словник української мови в 11 томах

нерівня

НЕРІ́ВНЯ, і, ч. і ж., розм. Людина, неоднакова з ким-небудь у певному відношенні.

Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить (Шевч., І, 1963, 154);

Федорові було так приємно слухати Катерину, яка знала, здавалося, все, легко давала відповідь на перше-ліпше питання. Нерівня він їй, нерівня… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 434).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерівня — нері́вня іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. нерівня — -і, ч. і ж., розм. Людина, неоднакова з ким-небудь у певному відношенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нерівня — НЕРІ́ВНЯ, і, ч. і ж., розм. Людина, неоднакова або непорівнянна з ким-небудь у чомусь. Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. нерівня — Нері́вня, -ні, -нею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нерівня — Нерівня, -ні об. Не пара; неровня. Зв'яже руку з Опанасом, хоч йому й нерівня. Мкр. Н. Словник української мови Грінченка