1. Словник української мови в 11 томах

нестаріючий

НЕСТАРІ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який не старіє.

— Як етнограф мушу ствердити, — обізвався Юрій Матвійович, — на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (Вол., Місячне срібло, 1961, 170).

2. перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін.

Творчість Шевченка — це нестаріючий підручник життя, який завжди служитиме вихованню людини (Вітч., 3, 1964, 119);

// Який не зменшується; неослабний.

Після лагідних, добрих розмов "Заповіт" ми у юрті співали, Нестаріючу нашу любов (Нагн., Гірські вершини, 1960, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нестаріючий — нестарі́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нестаріючий — див. молодий Словник синонімів Вусика
  3. нестаріючий — -а, -е. 1》 Який не старіє. 2》 перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін. || Який не зменшується; неослабний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нестаріючий — НЕСТАРІ́ЮЧИЙ, а, е. 1. У якого з роками не меншає фізичних сил, не слабне здоров'я тощо; який не старіє. – Як етнограф мушу ствердити, – обізвався Юрій Матвійович, – на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (І. Волошин). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  5. нестаріючий — НЕМЕ́РКНУЧИЙ (про щось позитивне — значення якого ніколи не буде втрачене), БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ рідше, НЕВ'Я́НУЧИЙ, НЕТЛІ́ННИЙ поет., НЕСТАРІ́ЮЧИЙ рідше. Словник синонімів української мови