1. Словник української мови в 11 томах

нестямний

НЕСТЯ́МНИЙ, а, е.

1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений.

Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 6);

Нестямна ходила [Надія] по коридору, не знаходячи собі місця (Баш, Надія, 1960, 183);

// Який виражає несамовитість, збудженість.

Фон-Бреннер стояв у болоті під самим румунським кордоном. Нестямні очі його світилися божевіллям (Довж., І, 1958, 360).

2. Надзвичайно сильний; несамовитий.

Христя, почувши нестямний галас, підійшла до дверей подивитися (Мирний, III, 1954, 92);

Зінька ззаду з усієї сили кинулась і з криком нестямним у спину руками вдарила [Сахновського], — аж упав на ганок (Головко, II, 1957, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нестямний — нестя́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нестямний — НЕСАМОВИТИЙ, БЕЗПАМ'ЯТНИЙ, с. БОЖЕВІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. нестямний — -а, -е. 1》 Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. || Який виражає несамовитість, збудженість. 2》 Надзвичайно сильний; несамовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нестямний — НЕСТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (О. Словник української мови у 20 томах
  5. нестямний — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Словник синонімів української мови
  6. нестямний — Нестя́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нестямний — Нестямний, -а, -е 1) Растерянный; находящійся внѣ себя. 2) О дѣйствіяхъ: дикій; въ высшей стенени сильный. Нестямніш рейт. Мир. Пов. І. 138. Долітали до їх хати нестямні крики та гуки (бито людей). Мир. ХРВ. 285. Словник української мови Грінченка