неуцтво
НЕ́УЦТВО, а, с. Недостача, відсутність знання; необізнаність, незнання чого-небудь.
Змальовуючи середовище вчителів гімназії, Лисенко висміює їх неуцтво, плазування перед начальством, хабарництво (Укр. клас. опера, 1957, 161);
Самі [коні] стишили біг, а потім і зовсім пішли вільною ходою.. — А я, дурна, їх смикала, — реготала Маруся, не приховуючи свого неуцтва в машталірській справі (Добр., Очак. розмир, 1965, 208).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неуцтво — не́уцтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- неуцтво — Невігластво; необізнаність, незнання, п. темрява. Словник синонімів Караванського
- неуцтво — -а, с. Недостача, відсутність знання; необізнаність, незнання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неуцтво — НЕ́УЦТВО, а, с. Недостатність або відсутність знань, необізнаність у якій-небудь галузі; невігластво. Змальовуючи середовище вчителів гімназії, Лисенко висміює їх неуцтво, плазування перед начальством, хабарництво (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- неуцтво — НЕВІ́ГЛАСТВО (недостатність або відсутність знань, необізнаність у якій-небудь галузі), НЕ́УЦТВО, НЕОСВІ́ЧЕНІСТЬ, НЕРОЗВИ́НЕНІСТЬ, СІ́РІСТЬ, ПІ́ТЬМА́ підсил., ТЕ́МРЯВА підсил., ТЕМНОТА́ розм. підсил., ТЬМА підсил. Словник синонімів української мови
- неуцтво — Не́уцтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неуцтво — Не́уцтво, -ва с. Невѣжество. Г. Барв. 437. Словник української мови Грінченка