1. Словник української мови в 11 томах

нехтування

НЕ́ХТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. не́хтувати.

Вона з покорою приймала грубість о. Василя, його усмішки, нехтування (Коцюб., І, 1955, 331);

Параска із нехтуванням придивляється до ряден, що невістка з собою принесла (Горд., II, 1959, 221);

Нехтування узагальненням, типізацією призводить, як правило, до поверхового описування незначних подій, малозначних характерів (Рад. літ-во, 11, 1965, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехтування — не́хтування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. нехтування — -я, с. Дія за знач. нехтувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нехтування — НЕ́ХТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. не́хтувати. Вона з покорою приймала грубість о. Василя, його усмішки, нехтування (М. Коцюбинський); Параска із нехтуванням придивляється до ряден, що невістка з собою принесла (К. Словник української мови у 20 томах
  4. нехтування — Не́хтування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нехтування — Нехтування, -ня с. 1) Незаботливость о сохраненіи чего. 2) Пренебрежете. Словник української мови Грінченка