1. Словник української мови в 11 томах

нечестивець

НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст.

1. У віруючих — грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми.

[Кіттельгавс:] Квакери бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Л. Укр., IV, 1954, 238);

Голодна Лукія плакала й просила їсти. Тоді з’являлась матушка Раїса, сідала біля дівчинки і.. повчала.., як люто карає боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне… (Донч., III, 1956, 23).

2. Уживається як лайливе слово.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нечестивець — нечести́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. нечестивець — див. бешкетник; чорт Словник синонімів Вусика
  3. нечестивець — -вця, ч., книжн., заст. 1》 У віруючих – грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. 2》 Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нечестивець — НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. Для тих, хто вірить у Бога, людина яка грішить, порушує священні, узаконені релігією моральні норми; грішник. Словник української мови у 20 томах
  5. нечестивець — ГРІ́ШНИК (той, хто грішить), ГРІ́ШНИЙ, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ книжн., заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст. Кожну хвилину я дожидав, що ось-ось Бог покарає мене, такого великого грішника (С. Словник синонімів української мови