нокаут

Значення в інших словниках

1. нокаут — нока́ут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. нокаут — -у, ч., спорт. 1》 Стан боксера під час бою, коли він після удару супротивника падає, протягом 10 секунд не може звестися на ноги, щоб продовжувати бій, і вважається переможеним. || Сильний удар, після якого супротивник не може встати. 2》 перен. Про чий-небудь важкий стан, поразку. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нокаут — (спорт.) збив Словник чужослів Павло Штепа
4. нокаут — НОКА́УТ, у, ч., спорт. Стан боксера під час бою, коли він після удару супротивника падає, протягом 10 секунд не може звестися на ноги, щоб продовжувати бій, і вважається переможеним. – А якби до десяти долежав, все, нокаут, – пояснював Петро Маков (В. Словник української мови у 20 томах
5. нокаут — нока́ут (англ. knock-out, від knock – бити і out – поза, геть) стан боксера, коли він не може далі вести бій через загальний розлад функцій організму, викликаний ударом противника. Словник іншомовних слів Мельничука
6. нокаут — У боксі неспроможність суперника продовжувати бій (не менше 10 сек.) в результаті отриманого удару, часто призводить до падіння і втрати спортсменом свідомості; технічний н. — визнання поразки одного зі спортсменів, коли продовження бою небезпечне для його здоров'я. Універсальний словник-енциклопедія