обезвладнюючий
ОБЕЗВЛА́ДНЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обезвла́днювати;
// У знач. прикм.
І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами.. — усе те обняло її жахом, холодним і обезвладнюючим (Коцюб., І, 1955, 279).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обезвладнюючий — ОБЕЗВЛА́ДНЮЮЧИЙ, а, е. Який обезвладнює. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами .. – усе те обняло її жахом, холодним і обезвладнюючим (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах