обеззброюючий
ОБЕЗЗБРО́ЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до обеззбро́ювати;
// У знач. прикм.
Після вчорашньої розмови Вутанька не думала, що він підійде до неї, а він вранці зустрів її такою дружньою обеззброюючою усмішкою, наче між ними нічого й не сталося (Гончар, II, 1959, 183).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обеззброюючий — ОБЕЗЗБРО́ЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Який обеззброює (у 2 знач.). Після вчорашньої розмови Вутанька не думала, що він підійде до неї, а він вранці зустрів її такою дружньою обеззброюючою усмішкою, наче між ними нічого й не сталося (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах