1. Словник української мови в 11 томах

обезсилений

ОБЕЗСИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезси́лити; знесилений.

Подільські та покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та обезсилені князями та боярами (Фр., VI, 1951, 51);

До решти обезсилений [Максим] приляг [приліг] до землі і лежав довго мовчки (Стеф., І, 1949, 206);

//

у знач. прикм. — Що ж воно в тебе, Любонько? — промовив [Роман] з співчуттям, підсвідомо торкаючись її обезсиленої руки (Стельмах, І, 1962, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезсилений — обезси́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обезсилений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезсилити; знесилений. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезсилений — ОБЕЗСИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обезси́лити; знесилений. Подільські та покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та обезсилені князями та боярами (І. Словник української мови у 20 томах
  4. обезсилений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови