1. Словник української мови в 11 томах

обезумілий

ОБЕЗУ́МІЛИЙ, а, е, рідко. Який утратив здатність розумно діяти, мислити, став схожим на божевільного.

Якби матері Західної Європи поглянули на обезумілих своїх синів — брудних, неголених, нещасних..! (Довж., І, 1958, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезумілий — обезу́мілий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. обезумілий — -а, -е, рідко. Який утратив здатність розумно діяти, мислити, став схожим на божевільного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезумілий — ОБЕЗУ́МІЛИЙ, а, е, рідко. Який утратив здатність розумно діяти, мислити, став схожим на божевільного. Сполохані над полем круки Кружляють і кричать вгорі над ровом, де ламають руки Обезумілі матері (В. Мисик). Словник української мови у 20 томах