1. Словник української мови в 11 томах

обжитий

ОБЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обжи́ти.

Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Дмит., Обпалені.., 1962, 113);

— У них своя хлібопекарня, чудова, обжита вже колгоспниками їдальня (Ле, В снопі.., 1960, 72);

Стайні й курники.. були рублені і обжиті живністю (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82);

// У знач. прикм.

Нові Вірки — село давнє, обжите (Вол., Сади.., 1950, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обжитий — обжи́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обжитий — (край) освоєний, заселений; (дім) вже затишний; (- місце) насиджений. Словник синонімів Караванського
  3. обжитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обжити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обжитий — ОБЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обжи́ти. Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Л. Дмитерко); Стайні й курники .. були рублені і обжиті живністю (П. Панч); // у знач. прикм. Нові Вірки – село давнє, обжите (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах