обидчик
ОБИ́ДЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що кри́вдник.
— Та й обидчик же ти який, — боже! — хитаючи головою, гомоніла Зайчиха. — Хіба ж так з сестриці можна знущатись (Мирний, IV, 1955, 103);
Вони.. добре розуміли, що коли реєстровий козак біжить на Низ, за пороги, то вже не задля того, щоб забути про своїх обидчиків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 221).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обидчик — ОБИ́ДЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що кри́вдник. – Та й обидчик же ти який, – боже! – хитаючи головою, гомоніла Зайчиха. – Хіба ж так з сестриці можна знущатись (Панас Мирний); Вони .. Словник української мови у 20 томах