1. Словник української мови в 11 томах

обкутаний

ОБКУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обку́тати.

Висока сухорлява панія сходила наниз по сходах, неначе хтось підняв угору й ніс тонку віху, обкутану в сукно та напнуту пальтом (Н.-Лев., IV, 1956, 293);

Повз станцію проходили вантажні состави, обкутані морозним димом (Чаб., Балкан, весна, 1960, 315).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкутаний — обку́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обкутаний — [оубкутанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обкутаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкутати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обкутаний — ОБКУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обку́тати. Висока сухорлява панія сходила наниз по сходах, неначе хтось підняв угору й ніс тонку віху, обкутану в сукно та напнуту пальтом (І. Нечуй-Левицький); Повз станцію проходили вантажні состави, обкутані морозним димом (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
  5. обкутаний — Обку́таний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)