1. Словник української мови в 11 томах

обкутувати

ОБКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. чим, у що. Покривати щось кругом, з усіх боків, щільно огортаючи, обвиваючи чим-небудь; обмотувати.

Незнакомий пан в задумі розглядав вірьовку; далі обкутує нею себе.., натужується й перериває (Вас., III, 1960, 395);

Однієї ночі в’язні з хустського табору розібрали огорожу на центральному плаці, .. поставили схожу на ешафот трибуну, сам пам’ятник обкутали брезентом (Скл., Карпати, II, 1954, 6).

2. перен. Густо покривати з усіх боків, оточувати (про туман, дим і т. ін.); оповивати, обволікати.

Біла імла впала потроху на супротилежні київські гори й обкутала верхи церков та дзвіниць на горах (Н.-Лев., IV, 1956, 259);

Темрява охопила її всю, обкутала її, налилась в очі, в легені, ..наповнила кожну цяточку її тіла (Мик., II, 1957, 388);

Густий дим обкутав одразу башту (Шиян, Партиз. край, 1946, 68).

3. перен. Повністю оволодівати ким-небудь; охоплювати (про почуття, спогади і т. ін.).

Дрімота, наче теплий халат, обкутує Казімі (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 230);

Здогади, сумніви, мов осінній туман, налягають, обкутують його (Стельмах, II, 1962, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкутувати — обку́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обкутувати — див. обгортати Словник синонімів Вусика
  3. обкутувати — -ую, -уєш, недок., обкутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 чим, у що.Покривати щось кругом, з усіх боків, щільно огортаючи, обвиваючи чим-небудь; обмотувати. 2》 перен. Густо покривати з усіх боків, оточувати (про туман, дим і т. ін.); оповивати, обволікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обкутувати — див. кутати Словник чужослів Павло Штепа
  5. обкутувати — ОБКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що чим, у що. Покривати щось, когось кругом, з усіх боків, щільно огортаючи, обвиваючи чим-небудь; обмотувати. Незнакомий [незнайомий] пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе.. Словник української мови у 20 томах
  6. обкутувати — ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ (ВГОРТА́ТИ), ВМО́ТУВАТИ (УМО́ТУВАТИ), ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше... Словник синонімів української мови
  7. обкутувати — Обку́тувати, -ку́тую, -туєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обкутувати — Обкутувати, -тую, -єш сов. в. обкутати, -таю, -єш, гл. Окутывать, окутать, плотно завернуть. Рудч. Ск. І. 193. Словник української мови Грінченка