облисіти
ОБЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Утратити волосся, стати лисим.
Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (Добр., Очак. розмир, 1965, 7);
*Образно. — Це люди з тих кучерявих кармазинників у смокінгах, розум яких давно вже облисів (Кол., Терен.., 1959, 292);
// перен. Те саме, що облі́зти¹.
Шапка облисіла.
2. перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін).
З Володимирської гірки було видно, як опали у воду.. мости через Дніпро, а там, де була Дарниця, облисіла земля (Панч, В дорозі, 1959, 304).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облисіти — облисі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- облисіти — -ію, -ієш, док. 1》 Утратити волосся, стати лисим. || перен. Те саме, що облізти I. 2》 перен. Позбутися рослинності, оголитися (про землю, схили і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- облисіти — Вилисювати, вилисіти, злисювати, злисіти, позлисіти, полисюватити, полисіти Словник чужослів Павло Штепа
- облисіти — ОБЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Утратити волосся, стати лисим. Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець, але тепер вона дуже облисіла (С. Добровольський); Олекса .. Словник української мови у 20 томах
- облисіти — ЛИСІ́ТИ (ставати лисим), ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм. рідше. — Док.: облисі́ти, полисі́ти, облі́зти. Голова його (пана) уже лисіла (Панас Мирний); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла, спорожніли його кишені (А. Словник синонімів української мови