обмарювати
ОБМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМА́РИТИ, рю, риш, док., перех., рідко.
1. Виклика́ти галюцинації.
Полягали спати. Тільки примовкли — знову кинулась.. з усіх кутків густа стума, труїла, обмарювала: не там вікна, не туди стіни, вся кімната тоне кудись в чорне провалля (Вас., II, 1959, 114);
// Зачаровувати, морочити.
[Єпископ:] Який злий дух тобі обмарив серце? (Л. Укр., II, 1951, 231);
// безос.
Його немов обмарило, немов нечиста сила водила по цьому пустирі (Тют., Вир, 1964, 315).
2. Мріяти про кого-небудь, плекати надію на щось; омріювати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмарювати — обма́рювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обмарювати — -юю, -юєш, недок., обмарити, -рю, -риш, док., перех., рідко. 1》 Викликати галюцинації. || Зачаровувати, морочити. || безос. 2》 Мріяти про кого-небудь, плекати надію на щось; омріювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмарювати — ОБМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що і без прям. дод., рідко. 1. Виклика́ти галюцинації. Полягали спати. Тільки примовкли – знову кинулась .. Словник української мови у 20 томах
- обмарювати — ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В. Словник синонімів української мови