1. Словник української мови в 11 томах

обнова

ОБНО́ВА, и, ж., розм. Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття).

На великдень.. діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Шевч., II, 1963, 220);

При боці [у хлопця] .. обнова: шабелька поблискує (Гончар, II, 1959, 89);

Фрося зняла з рукава якусь білу ниточку; було видно, що вона бережно ставиться до своєї обнови (Гур., Наша молодість, 1949, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обнова — обно́ва іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. обнова — [обнова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. обнова — -и, ж., розм. Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обнова — ОБНО́ВА, и, ж., розм. Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття). На Великдень .. діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Т. Шевченко); При боці [у хлопця] .. обнова: шабелька поблискує (О. Словник української мови у 20 томах
  5. обнова — Обно́ва, -ви; -но́ви, обно́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обнова — Обно́ва, -ви ж. 1) Обнова, обновка. Чого се тобі так треба сорочки тії? — Обнови заманулось. МВ. (О, 1862. І. 89). 2) Откидной воротник шубы. Гол. Од. 17, 76. Словник української мови Грінченка