1. Словник української мови в 11 томах

обпалений

ОБПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпали́ти.

Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (Донч., III, 1956, 110);

На броню танка.. піднявся радянський воїн з відкритим, обпаленим сонцем обличчям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 139);

Згубивши все, вона придбала одне: непохитну, обпалену горем людську душу (Перв., Невигадане життя, 1958, 175);

// У знач. прикм.

З її вікон вид недалекий Гора спиняла обпале́на (Фр., X, 1954, 186);

В другому кінці вагона дедалі голосніше стогнав обпалений танкіст (Гончар, III, 1959, 178);

// обпа́лено, безос. присудк. сл.

Усе обпалено гарячим сонцем.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обпалений — обпа́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обпалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обпалити. || обпалено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обпалений — ОБПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обпали́ти. Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (О. Донченко); На броню танка .. піднявся .. воїн з відкритим, обпаленим сонцем обличчям (С. Словник української мови у 20 томах
  4. обпалений — обпа́лений (опа́лений) засмаглий (ср, ст): Був тільки в штанях і сорочці. Обпалена шия виглядала з розіпнятої сорочки (Ярославська)||засмалений Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. обпалений — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
  6. обпалений — Обпа́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)