образник
ОБРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто образив кого-небудь.
Під загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: — Нехай і так!.. Скоріше козла полюблю, ніж тебе (Руд., Вітер.., 1958, 274).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- образник — обра́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- образник — I обр`азник-а, ч. Той, хто образив кого-небудь. II образн`ик-а, ч., зах. Божник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- образник — ОБРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто образив кого-небудь. Під загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: – Нехай і так!.. Скоріше козла полюблю, ніж тебе (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
- образник — КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина. Словник синонімів української мови
- образник — Образник, -ка ж. = божник. Шух. І. 99. Словник української мови Грінченка