обронювати
ОБРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех., рідко.
1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе.
Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 475);
Сонце світ закрило, І дерево.. Листя обронило (Рудан., Вибр., 1937, 261).
2. перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, мимохідь (перев. після мовчання).
Оброни́ти сло́во (фра́зу) — сказати, промовити що-небудь.
За весь час, що тяглася нарада, вона не обронила жодного слова про роботу своєї бригади (Панч, II, 1956, 482);
— Це почалось учора, коли ти за сніданком обронила оту фразу (Головко, І, 1957, 474).
3. Опускати, схиляти.
Лук’ян обронив патлату голову на сухі груди (Панч, Синів.., 1959, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обронювати — обро́нювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обронювати — -юю, -юєш, недок., обронити, -роню, -рониш, док., перех., рідко. 1》 Губити, упускаючи, скидаючи з себе. 2》 перев. док., перен. Сказати, промовити що-небудь коротко, мимохідь (перев. після мовчання). Обронити слово. 3》 Опускати, схиляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обронювати — ОБРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., що, рідко. 1. Губити, упускаючи, скидаючи з себе (листя, цвіт і т. ін.). Засмучений ліс обронює перші пожовклі листочки (В. Земляк); Сонце світ закрило, І дерево .. Листя обронило (С. Словник української мови у 20 томах