обсотувати
ОБСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Густо обплутувати, обвивати; обсновувати.
Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (Скл., Святослав, 1959, 108);
*Образно. Лиш чорнобрива Калина Несторієва не відзивалася, жалем серце обсотувала (Черемш., Тв., 1960, 38);
Сергій аж шарпнувся, ніби розірвав м’яке й тепле павутиння почуттів, що почало обсотувати його (Коз., Нові Потоки, 1948, 82).
2. перен. Обволікати, обкутувати, огортати з усіх боків.
Язички вогню обсотували березові полінця (Рибак, Час.., 1960, 105);
Студені, чорні долоні його [село] обтулять.. Хмарами його обсотають (Черемш., Тв., 1960, 33).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обсотувати — обсо́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обсотувати — -ую, -уєш, недок., обсотати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Густо обплутувати, обвивати; обсновувати. 2》 перен. Обволікати, обкутувати, огортати з усіх боків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обсотувати — ОБСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Густо обплутувати, обвивати; обсновувати. Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (С. Словник української мови у 20 томах
- обсотувати — ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови