1. Словник української мови в 11 томах

обстрижений

ОБСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обстри́гти.

Коло дітей терлась кішка, обстрижена од голови до самого хвоста (Н.-Лев., II, 1956, 319);

І ще раз виринула її голова з-поміж натовпу гостей. З кучерявим, по шию обстриженим чорним волоссям, з капелюхом (Коб., III, 1956, 324);

Сидів Пимон на ліжкові худий, обстрижений під машинку (Шиян, Вибр., 1947, 52);

В загороді.. — нужденні корівки, миршаві захарчовані свині й поросята, запаршивілі, з обстриженою вовною вівці (Кол., На фронті.., 1959, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обстрижений — обстри́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обстрижений — [обстрижеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обстрижений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обстригти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обстрижений — ОБСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обстри́гти. Коло дітей терлась кішка, обстрижена од голови до самого хвоста (І. Нечуй-Левицький); І ще раз виринула її голова з-поміж натовпу гостей. З кучерявим, по шию обстриженим чорним волоссям, з капелюхом (О. Словник української мови у 20 томах
  5. обстрижений — Обстри́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)