1. Словник української мови в 11 томах

обталий

ОБТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обта́нути.

*Образно. Місяць, обталий з одного боку, світло дививсь у вікно (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обталий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обтанути і обтати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. обталий — ОБТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обта́нути. Словник української мови у 20 томах