1. Словник української мови в 11 томах

обцяцькований

ОБЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обцяцькува́ти.

На тій булаві — шапка-невидимка, дорогоцінними камінчиками в п’ять рядів обцяцькована (Укр.. казки, 1951, 87);

Обцяцьковані мідними головками цвяшків двері причинилися тихо, без скрипу (Мушк., Серце.., 1962, 84);

Дві його [собору] землисто-чорні вежі, величні, похмуро красиві, здіймалися до самого неба, обцяцьковані гулястими кам’яними прикрасами (Загреб., Європа 45, 1959, 344).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обцяцькований — обцяцько́ваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. обцяцькований — [обц'ац'кованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обцяцькований — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до обцяцькувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обцяцькований — ОБЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до обцяцькува́ти. На тій булаві – шапка-невидимка, дорогоцінними камінчиками в п'ять рядів обцяцькована (з казки); Обцяцьковані мідними головками цвяшків двері причинилися тихо, без скрипу (Ю. Словник української мови у 20 томах