1. Словник української мови в 11 томах

обілляний

ОБІЛЛЯ́НИЙ, ОБІЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обілля́ти.

З розпеченими обличчями, обілляні потом.., метушаться люди коло вогню (Коцюб., І, 1955, 121);

Переброджуючи глибокий сніг, обіллятий голубим місячним світлом.., Василь Келембет раптом заспівав (Ю. Янов., II, 1954, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обілляний — обілля́ний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обілляний — обіллятий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обілляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обілляний — ОБІЛЛЯ́НИЙ, ОБІЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обілля́ти. З розпеченими обличчями, обілляні потом.., метушаться люди коло вогню (М. Коцюбинський); Переброджуючи глибокий сніг, обіллятий голубим місячним світлом.., Василь Келембет раптом заспівав (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах